Роздуми про Великий піст

photoОдним із встановлених Церквою засобів духовно-морального вдосконалення людини є піст. Православна Церква завжди підкреслює, що він є засобом, за допомогою якого християнин може духовно зростати і внутрішньо перемінюватись, відкриваючи своє серце для Благодаті Божої.
Піст згадується вже в перших главах Священого Писання. За словами Василія Великого, піст є сучасником людства, оскільки був встановлений Богом ще в раю. Так у книзі Буття читаємо: «І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день коли ти з’їси від нього, смертю помреш» (Бут.2,16-17).    
Церква встановила для всіх християн багатоденні пости; великий, апостольський (Петрівка), успенський і різдвяний пости, які передують великим святам і служать приготуванням до їх святкування, а також одноденні пости; у середу і п’ятницю, свята Воздвиження Хреста Господнього, Усікновення глави св. Іоанна Предтечі та ін.
Головною метою посту є пристосування тіла, тілесного життя до подвигу молитви, богодумання, заглибленної зосередженності та покаяння. Піст сприяє взагалі пануванню духовного життя над матеріальним, підриває та знесилює фізіологічні основи тілесних пристрастей, допомагає нам переборювати чуттєві бажання, є головним засобом для викорінення гріха.
Святитель Іоан Золотоуст з цього приводу вказує: «Хто молиться з постом той має два крила, що легші самого вітру; він швидше вогню і вище землі; тому – такий особливо є ворогом і воїном проти демонів, так як немає сильніше людини, що щиро молиться і постить». Головне — пам’ятати, що основним призначенням посту є відновлення гармонії між потребами душі й тіла, випробовування своєї волі й сили духу. Тим, хто сприймає піст як банальну дієту і можливість схуднути, він на користь не піде.

Піст у християнському розумінні є також засобом стяжання Духа Святого. На це призначення вказує Святий Серафим Саровський: «Піст, молитва і будь-які інші справи християнські, якими б добрими вони не були, не є метою християнського життя, а слугують головними засобами для її досягнення. Істинна ж мета християнського життя – стяжання Духа Святого Божого. Піст і молитва,  милостиння і добрі справи, що здійснюються в ім’я Христа – є дійсними засобами для стяжання Святого Духа Божого. Тому що  добро, зроблене заради Нього, дарує вінець правди не тільки в житті майбутнього віку, але і в земному житті переповнює благодаттю Духа Святого».
Піст справедливо можна назвати ліками, а час посту – лікуванням, що є  найбільш адекватним його розумінням. Проте навіть найефективніші ліки часто виявляються некорисними внаслідок невміння правильно ними користуватися. Потрібно знати, коли їх приймати і в якій кількості, також враховувати тілесну міцність хворого, спосіб його життя та багато іншого. Так порівняння посту з ліками показує, що людина, яка не постить, перебуває у хворобливому стані і не бореться з хворобою. «Піст слугує ліками в духовному житті, коли є відхилення від нормального, здорового стану. Таку ситуацію спостерігаємо всюди. Якщо б людина будувала своє життя уважно, проявляючи прискіпливість по відношенню до духовних предметів, якщо б їжу вживала лише для задоволення потреби, і все життя проводила в добрих справах, – то не було б потреби у пості». Але оскільки людська природа нестійка і не схильна до утримання від надмірностей, Всевідаючий Господь дав людині ліки у вигляді посту, щоб відволікти її від розкоші і направити життєві піклування тільки на потрібне.
Згідно з другою характеристикою, піст визначається кількістю споживаної їжі. Відомо, що тому, хто постить, потрібно їсти  стільки, аби забезпечувати тілесне зміцнення і відновлення сил, та не переїдати. Кількість їжі залежить від роботи і фізичних сил людини, оскільки дехто від природи має більшу міцність, інші слабші. Саме тому Свята Церква не встановлює однакової неухильної міри у вживанні пісної їжі. Отже, по потребах кожного піст можна посилити, а де це можливо і послабити, тому що  піст не мета, а засіб. До нього потрібно ставитись без жорстокості, що доводить до виснаження.
Однак не слід забувати, що в Церкві є багато шанованих святих, які досягли вершин у подвигу посту, суворо його дотримуючись. Проте ці подвижники жили переважно в таких кліматичних умовах,  що не вимагали від людини багато тілесної енергії. Загальновідомо, що в спекотних місцевостях люди не потребують стільки їжі, скільки в землях з помірним кліматом. Крім того, святі отці застерігають від помилкової і шкідливої думки, згідно з якою центр тяжкості подвигу посту переноситься на тіло. На їх думку, першочерговим завданням посту є досягнення моральної досконалості, духовних чеснот і любові, а вже потім – тілесні обмеження. Так, наприклад, св. Василій Великий говорить: «Стережись вимірювати піст простим утриманням від їжі. Ті, хто утримуються від їжі, але поводяться погано, уподібнюються дияволу, який хоч нічого не їсть, однак не перестає грішити».
Церковне вчення про піст розглядає цей подвиг як головну передумову до спасіня. Кожен християнин потребує як тілесного так і духовного посту. Тільки завдяки цьму подвигу людина спромагається підкорити своє тіло духові, краще пізнати свої природні потреби і навчитись ними керувати на благо душі. Незважаючи на видиму легкість, насправді цей подвиг здобувається великими зусиллями, і не через те, що людині важко опанувати бажання смачної їжі, а тому, що постячись, вона бореться зі своїми гріховними пристрастями. І якщо піст істинний, то вона обов’язково переможе їх.


Інформація: Синодальне управління у справах духовної освіти

Ви тут: Головна НОВИНИ Роздуми про Великий піст