Питання пастирського життя: проблема алкоголізму серед духовенства та віруючих

alkoЗгідно із формулюванням сучасної науки собріології (наука про тверезість), алкогольна залежність починається не з першого випитого келиха алкоголю, а з першого побаченого дитиною свята дорослих, під час якого цей алкоголь випивається. А тверезість — це прагнення до ясної свідомості, не спотвореної ніякими забобонами і брехнею, не затьмареної ніякими хімічними інтоксикантами.

На жаль, у суспільстві існує багато хибних стереотипів про нормальну поведінку, які можна назвати програмами хибних звичок, закладеними у людську свідомість. Православна Церква погані звички називає страстями, а їхні дії гріхами. Офіційна медицина, що намагається боротися з явищем алкоголізму, не має таких понять як страсті або гріхи. Тому такий довгий час існування наркології показав повну її безсилість позбавити людину від алкоголізму. Нарколог медичними засобами виводить людину із стану абстинентного синдрому, але проходить час і людина знову опиняється у наркологічному диспансері.

Собріологія цілком згідно з православним вченням про гріх, стверджує що алкоголізм має природу у звичці, це є душевна страсть, а не тілесна хвороба. Тілесною хворобою можна назвати наслідок дії цієї душевної страсті. Тому на даний час церква одержала собі у союзники в боротьбі з страстю випивання алкоголю сучасну науку собріологію, яка пропонує боротися зі звичкою, подолавши яку людина позбавляється і від самої страсті, і від її наслідків - інсультів, інфарктів та безлічі тілесних розладів.

Сучасний священнослужитель одержує у свій арсенал боротьби зі страстю величезний набір наукової друкованої та відеоінформації про дію алкоголю та будь-яких наркотиків на організм людини, а сучасна наука собріологія має змогу скористатися церковним вченням про природу людської душі, щоб аргументувати свою практику по позбавленню людини від страстей: не лише алкогольної залежності, але й тютюнової та будь-якої іншої.

Які ж стереотипи поведінки формують у священнослужителів та православних віруючих хибне поняття про алкоголь? По-перше — укорінені традиції пити після хрещення, вінчання, у різні церковні свята та перед ними. П’ють на похованні, на поминках: на 3-ій, 9-ий, 40-ий день, на кожній річниці та на кладовищах у поминальні дні.

Практика показує, що коли алкогольна залежність є у світських людей, православних віруючих, то часто їх на шлях істини може направити священик, що користується у них духовним авторитетом. Коли ж такою страстю охоплений вже сам священик, то мало ймовірності вплинути на нього має навіть архієрей. Такий священик впевнений, що Бог йому простить. Він навіть служить у Святая Святих у нетверезому стані а сумління його стає спаленим і веде його до все більшої алкогольної залежності, спонукає чинити й інші душевні та тілесні гріхи.

Наведу кілька прикладів. Священика поять члени церковної десятки, щоб керувати прибутками карнавок та свічної лавки. Врешті решт він попадає із цирозом печінки до лікарні. Навіть там будучи вже перед смертю, тихцем бігає у магазин купувати горілку.

Інший випадок. Родина священика та парафіяльна рада прикривають алкоголізм настоятеля. Врешті-решт руйнується сама сім’я священика, авторитет парафії знищується, парафіяни переходять до громади іншої конфесії. Приїжджає до церковного будинку настоятеля продавець свічок та церковної утварі. На довготривале стукання у двері виходить п’яний священик, у відповідному вигляді. Продавець у жаху розвертається і більше ніколи сюди не повернеться. Приїхавши до наступної церкви (для реалізаторів церковної утварі часто немає значення конфесія), він звичайно про це розповість. Так дуже швидко недобра слава розповсюджується далеко. Чи думали про це засновники і члени парафіяльної ради?

Або ще випадок. Священик запиває, нестачу грошей пояснює своєю конкуренцією з чисельними священиками іншої конфесії. Вимагає грошової допомоги єпархії, без якої нібито парафія існувати не може. Далі входить у запой. Управління єпархії під час цього здійснює перевірку храму. На жертовнику знаходиться потир із неспожитими дарами, вже запліснявілими.

Ось ще випадок. Сільська автобусна зупинка, до якої повзе п’яний настоятель. Його забирають парафіяни, несуть до місцевого медпункту де він переховується від жителів села з білою гарячкою. Авторитету в нього, як у настоятеля і пастиря бути вже не може.

Отже, вина у священичому п’янстві лягає значною мірою на його рідних та членів релігійної громади, якщо вони прикривають його страсть.

Світова практика показує, що ставлення до споживання алкоголю серед працівників установ повністю залежить від позиції першої особи, що очолює дану установу. Якщо перша особа категорично не вживає ніяких алкогольних напоїв, то серед працівників установи алкоголіків немає, або вони швидко видаляються з колективу. У практиці Черкаського єпархіального управління, де разом із працівниками кафедрального собору налічується до 15 чоловік, є правило, що при будь-яких святах на столі присутні соки, мінеральна вода та торт. Адже у кожного є свій день народження, день ангела, або свого небесного покровителя - святого. Це вже 30 нагод пригостити колектив. Якщо додати церковні та загальнодержавні свята, то таких нагод буде не менше 50-ти. Якщо вживати алкоголь, святкуючи їх, то, як кажуть, можна не просихати.

Вважаю, що для боротьби з цією загальносуспільною хворобою потрібно у першу чергу архієреям, а по-друге священикам здобути знання з природи алкоголізму, а також одержати головні поняття про тверезість і свідомо поставити перед собою запитання: що я можу в цьому плані зробити для свого кліру та ввіреної пастви, чи можу піти на таку "жертву" - взагалі відмовитися вживати алкоголь, що дасть душевні сили моєму ближньому, який має таку залежність, також повністю відмовитися від алкоголю?

На даний час по причині вживлення у суспільну свідомість нормальності споживання алкоголю, пацієнтами наркодиспансерів стали діти вже 13-річного віку, тоді як за часів Радянського Союзу вони мали вік більше трохи менше 30 років.

Алкоголь вбиває понад 40000 українців щороку

Як повідомив голова Національної ради з питань охорони здоров’я при Президентові України Микола Поліщук, Україна втрачає щороку понад 40 000 своїх громадян, загибель яких обумовлена алкоголем (журнал «Здоров'я і довголіття» опублікував іншу кількість: 46 000 — №24(949), 2008). Це близько 8 тисяч отруєнь, ще 8 тисяч — кардіопатій, а також інші захворювання та нещасні випадки, пов’язані з вживанням алкоголю. Крім того, за його словами, в Україні зараз фіксується 25-30% випадків дитячої патології новонароджених, і дуже часто причиною цього є саме алкоголь, тобто вживання алкоголю як мамою, так і татом. Але цей факт зазвичай не розголошується...

Смертність уже багато років поспіль значно перевищує народжуваність. За 17 років населення України скоротилося майже на 6 мільйонів (51,94 млн. на 1 січня 1991 року — 46,19 млн. на 1 жовтня 2008 року). В середньому це 330 тисяч чоловік щорічно.

Якщо до алкогольних втрат додати ще близько 120 тисяч українців, що гинуть за рік внаслідок тютюнопаління, та 10 тисяч — від вживання нелегальних наркотиків (знову ж таки, це лише офіційні дані!), отримаємо, що скорочення населення як мінімум наполовину спричинене алкоголем, тютюном та іншими наркотиками.

clip_image002Сьогодні рівень споживання алкоголю в Україні є одним із найвищих у світі і становить близько 20 літрів абсолютного спирту на душу населення за рік (офіційна статистика повідомляє про 12-13 літрів). Крім того, хоч наше законодавство у 2010 році визнало алкогольним виробом пиво, але залишило безліч способів обминати ці обмеження і залучати молодь до вживання цього алкогольного виробу, тим самими позбавляючи населення країни захисту від алкоголізації.

А тим часом алкобізнес не спить: за даними маркетингових досліджень міжнародної компанії Nielson Україна стала абсолютним лідером у списку найшвидше зростаючих ринків за обсягами продажу алкогольної продукції. У той час як в 2007 році глобальний алкогольний ринок виріс на 6%, показник росту вітчизняного ринку склав 43%. За перше півріччя 2008 року більше 450 мільйонів гривень утекло з кишень громадян України в закрома компанії Nemiroff, а близько 715 мільйонів гривень розчинилися в капіталі компанії «Союз-Віктан». Таким чином, населення власноруч оплачує своє винищення.

Як показують останні дослідження ВООЗ, Україна займає перше місце в світі із вживання алкоголю серед дітей та молоді. 40% дітей у віці від 14 до 18 років вже залучені до систематичного вживання алкоголю, заборона ж продавати алкогольні «напої» особам віком до 18 років існує лише на папері. Армія алкогольних та тютюнових наркоманів постійно поповнюється, одурманюючі суміші невпинно поглинають нові покоління...

За інформацією головного психіатра-нарколога Київської області, заслуженого лікаря України Геннадія Зільберблата, кожен десятий українець, що вживає алкоголь, стає алкоголіком. За останні 10 років кількість осіб, що знаходяться в залежності тільки від пива, зросла в 10-12 разів.

Народ України стрімко наркотизується і самознищується, і надії, що цей процес зупиниться або принаймні сповільниться сам по собі — безпідставні. За даними кафедри психіатрії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика в Україні 30% чоловіків віком від 25 до 50 років залежні від алкоголю.

В Україні офіційно зареєстровані та поставлені на наркологічний облік 700 тисяч осіб (точна кількість залежних від алкоголю невідома, оскільки її важко встановити). За словами Г. Зільберблата, коли говорять про вплив алкоголю, в тому числі на міжнародному рівні, такий термін як «зловживання» взагалі не використовується, оскільки фахівці оперують лише поняттям «споживання алкоголю».

Здоровій, тверезій людині властиво невпинно прагнути нових здобутків у своєму фізичному та духовному розвитку. Замість цього нас з дитинства позбавляють права вибору між вживанням алкоголю та свідомим тверезим життям. Ледве не з пелюшок діти змушені спостерігати обряди «культурного вживання» загадкової рідини, а ось здоровим, тверезим традиціям їх ніхто не навчає! А всі розмови, що точаться навколо цього, підступно переводяться на «норми» вживання отрути — скільки вважати шкідливим, а скільки — «культурним».

Спокусити людину алкоголем — найлегший спосіб позбавити її можливості задуматися над своїм розвитком, не кажучи вже про досягнення нових, неперевершених результатів. Це найпростіший спосіб запустити механізм деградації не тільки якоїсь окремої особистості, але й усього суспільства в цілому.

По відомостях Міжнародної  академії тверезості, котрих у світі налічується декілька, в 41 державі світу діє абсолютний, а ще в 40 країнах — обмежувальні закони тверезості.

Ще за часів царської Росії Православна Церква була ініціатором утворення тверезницьких товариств на приходах.

Перший Всеросійський з'їзд по боротьбі з пияцтвом, що засідав в Петербурзі наприкінці 1909 року, у числі інших постанов визнав необхідним «ввести обов'язкове викладання початків тверезості в початковій і середній школі». Всеросійський З'їзд практичних діячів по боротьбі з алкоголізмом, що зібрався восени 1912 року в Москві і складався переважно із представників духовенства, визнавши, що в основу боротьби з алкоголізмом повинні бути покладені релігійно-моральні принципи, ухвалив «клопотати перед урядом про те, щоб викладання науки тверезості якнайшвидше було введено обов'язково у всі школи всіх відомств».

Державна Дума 3-го скликання зі свого боку внесла в законопроект про боротьбу з пияцтвом наступну статтю: «У всіх початкових, середніх і педагогічних навчальних закладах учням повідомляють відомості про шкоду, що наноситься вживанням спиртних виробів. Було укладено підручник, виданий Російським Товариством боротьби з алкоголізмом.

Вважаю доцільним у нинішньому катастрофічному стані алкоголізації українців, ввести у духовні навчальні заклади такий предмет, як "собріологія", або "наука про тверезість", взявши за основу існуючі підручники міжнародної академії тверезості. Це закладе у майбутніх священослужителів, студентів духовних закладів, тверді знання для власного тверезого образу життя, а також для допомоги своїй пастві у звільненні від алькогольної та інших наркотичних залежностей, у тому числі ігроманії та інших "маній", та зробить із них практикуючих пастирів.

 архієпископ Черкаський і Чигиринський Іоанн

Ви тут: Головна Пастирське богослів'я Питання пастирського життя: проблема алкоголізму серед духовенства та віруючих